Скорбота, що розриває серце, сльози, які несила спинити ні на хвилину – біль та невимовна печаль наповнили Теофіпольську громаду.
Скорбота, що розриває серце, сльози, які несила спинити ні на хвилину – біль та невимовна печаль наповнили Теофіпольську громаду.
14 серпня Теофіпольщина провела в останню путь полеглого за Україну солдата, жителя села Гаврилівка Дмитра Муріна.
Дмитро залишив мирне життя, бо покликав обов’язок чоловіка, громадянина, воїна - боронити рідну землю від навали російських окупантів... Він не міг по-іншому...
Але, на жаль, земне життя нашого 24-річного земляка завершилося у запеклому бою на фронті. Він боровся із ворогом з глибокою та непохитною вірою в Бога і в Батьківщину.
Сльози, відчай, адже не такою мала бути зустріч сина, брата...
У цей скорботний день жителі громади прийшли попрощатися, віддати шану, вклонитися і подякувати Воїну за наше мирне небо та провести його до місця останнього спочинку.
Кілометри "живого коридору" шани вибудувалися уздовж дороги, де проходила похоронна процесія. Квітами всипано шлях від рідної домівки бійця до останнього місця його спочинку. На домовині — Державний прапор, за який віддав своє життя.
У місцевому храмі села Гаврилівка було здійсненено чин відспівування за загиблим воїном.
На честь, шану і вічну пам’ять про славного бійця Дмитра на кладовищі гучно пролунали останні постріли.
Неможливо осягнути скорботу рідних, які назавжди втратили дорогу серцю людину. Та назавжди в серці нашої громади залишиться подяка за відданість та самопожертву нашому захиснику.
Вічна пам'ять тобі, Дмитре! Ніколи не забудемо твій подвиг!
Дякуємо, що захищав нас, боровся за наше мирне небо! Ми у вічному боргу перед тобою і ніколи не пробачимо жодному з цих нелюдів-рашистів та обов'язково помстимося!
