Війна завдає жахливих наслідків державі та продовжує забирати цвіт нашої нації: вірних синів і доньок України, які боронили рідну землю від російського ворога.
Війна завдає жахливих наслідків державі та продовжує забирати цвіт нашої нації: вірних синів і доньок України, які боронили рідну землю від російського ворога.
09 березня Теофіпольщина зустріла з далекої воєнної дороги і провела в останню путь земляка Олександра Жилюка, який загинув, захищаючи нас та нашу країну.
Як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів на рідну землю, наш Герой не зміг залишитися осторонь, а майже одразу, 08 березня 2022 року, пішов боронити кордони країни. Він служив механіком-водієм евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону.
Загинув Олександр 07 лютого 2023 року, під час виконання службових обов’язків, внаслідок бойового зіткнення з військами російської федерації поблизу населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області.
Вчора воїн востаннє і назавжди повернувся додому...
Жах, сльози, відчай, адже не так мають зустріти чоловіка, сина, брата, батька, друга... Але війна його забрала, бо вона завжди забирає найкращих. Добрий і світлий спогад про захисника назавжди залишиться у нашій пам`яті.
Прощались із бійцем рідні, близькі, друзі та усі небайдужі, які прийшли віддати шану й схилити голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини. Вони, приклонивши коліно, провели Героя в його останній земний шлях, подумки дякуючи за мирне небо над головою.
Олександр був вірним військовій присязі, відчайдушно протистояв ворогові, сміливо рвався до бою і до останнього подиху вірив у нашу перемогу.
Поховали Захисника з усіма почестями під оркестровий гімн України та залпи почесної варти на Алеї Слави у смт Теофіполь.
Вічна слава українському Герою, який пожертвував власним життям, щоб у нас було майбутнє. Пам'ять про твій подвиг, Олександре, завжди житиме в наших серцях. Не забудемо та не пробачимо жодному із цих нелюдів-рашистів.
