Теофіпольщина зустріла з далекої воєнної дороги і провела в останню путь земляка Тараса Чернишенка, який загинув, захищаючи нашу країну
Війна продовжує забирати найкращих, цвіт нації… Тих, кому б творити Україну, продовжувати козацький рід, бути нашим майбутнім... Натомість вони стають нашою історією... Героїчною пам’яттю і вічним болем.
Вчора, 16 грудня, Теофіпольщина зустріла з далекої воєнної дороги і провела в останню путь земляка Тараса Чернишенка, який загинув, захищаючи нашу країну.
Воїн востаннє і назавжди повернувся додому... Тепер йому вічно 29 років...
Жах, сльози, відчай, адже мати вже ніколи не побачить свого сина, ніколи Тарас не обійме свою дружину та доньку… Вже востаннє вони зустріли його з далекої дороги, в яку проводжали захищати Україну...
Біль і смуток розривали серця не лише рідних і близьких та побратимів Тараса, а й всієї громади. Чимало людей прийшло провести бійця до місця спочинку. Люди "живим коридором", на колінах, віддавали останню шану новітньому Герою.
Панахиду за загиблим відправили священнослужителі у храмі Покрови Пресвятої Богородиці, а поховали бійця, із військовими почестями під синьо-жовтим стягом та залпи останнього сумного збройного салюту, на місцевому кладовищі в смт Теофіполь.
Вічна пам'ять тобі, Тарасе! Ніколи не забудемо твій подвиг і самопожертву!
Дякуємо, що захищав нас, боровся за наше мирне небо! Ми у вічному боргу перед тобою і ніколи не пробачимо жодному з цих нелюдів-рашистів. А помстою росії буде наша Перемога над нею, за яку ти відважно боровся!
Герої не вмирають, вони завжди житимуть у наших серцях!
