Тріумф української пісні в Америці: пісня, яка обігнала за популярністю "Yesterday"
Україна надзвичайна: 30 неймовірних фактів про Україну
Факт №5.
«Цей людський гурт примусив нас дрижати під час своїх концертів і нагадав, що на цім Божім світі існує нація, якій ім'я Україна… Сорок виконавців виспівали свою тугу за широкими степами ніжною мовою музики, залишили по собі світлий чар найчистішого мистецтва і поклик до свободи!» («Gazeta de noticias», Ріо-де-Жанейро, 27 вересня 1923).
Дух вільної України за допомогою світового концертного турне Української Республіканської Капели під орудою диригента Олександра Кошиця, здобуває чергові симпатії у світі і розповідає там свою сакральну історію.
«Мелодії, що проходять крізь серце цих співаків, пронизують його тугою і переповнюють смутком і стражданнями, що від віків пригноблюють описану Міцкевичем Україну. Україну таких героїв, як хоробрий гетьман Мазепа, увіковічнений Байроном у безсмертному творі… Голос цього хору полонить аудиторію силою симпатії… Співай же, чаруюча Україно, співай щебетушко! Розсипай по світу пісні синів твоїх – прийде колись і для тебе весна, якої ти чекаєш». Відгук бразилійського митця, члена «Академії Безсмертних» Квелю Нетто, надрукований у «Journal do Brazil» 23 вересня 1923 року.
Хвиля небайдужості, яку здійняла українська Капела у 1919 році ще у Празі під час свого першого виступу в Європі, перейшла два океани і докотилась до тропічних країв. Світ скорелював мистецьке послання України з її правами на культурно-політичну автономію.
Услід за Європою і північною Америкою українська Капела у кінці 1922 року переїздить до екзотичних країн південноамериканського континенту – Аргентини, Бразилії й Уругваю, побувавши перед цим із двомісячним візитом у Мексиці.
За підсумками українських концертів в американській пресі, так само як і в європейській, настає момент розпізнавання різниці між Україною і Росією і їхніми культурами. Коли газета російських емігрантів «Новоє русское слово» в особі критика Левіна поспішає приписати Росії хоровий успіх українців, називаючи виступ Українського Національного Хору в Нью-Йорку презентацією «американській публіці російського вокального мистецтва», на цю нескромну інформаційну підтасовку моментально відповідає американський дописувач із псевдо «Альфа». Автор пригадав Левіну «галасливі і строкаті» концерти «Славянского старшого»: «Все це дуже ефектне, цікаве, безтурботне, веселе, але хай вибачить мені пам'ять – нудотне. Трохи химерний малюнок а-ля русс. Не те, що в Кошиця». У нього на концертах хоч і «скромніше», але там співають «музично грамотні артисти», «репертуар поважний, глибокий щодо змісту і мистецький». Інший журналіст, якого захопила «атмосфера середньовічних страждань» в канті Почаївська, «фантастичні й витончені колядки й щедрівки» і «поважно-суворі й веселі народні пісні» – відзначає: «У всьому тому почувається окремий національних дух, який не має нічого спільного з так званою «російською музикою». («The Michigan Daily Ann Arbor», 14 лютого 1923).
Зрештою Кошиць зриває першість для України в слов’янському світі.
Сербська газета в Америці визнає в ньому провідника цілого східноєвропейського регіону: «Ми бачимо в Кошицеві «первосвященика слов’янської думки», одного з тих великих посланців, що корчують шляхи, якими повинні йти слов’янські генії до завоювання світу, не брутальними засобами, якими маніпулює культурний Захід, а високими, етичними й культурними принципами» («The American Srbobran», 1923).
Одну з найвідоміших пісень у світі - Summertime - Джордж Гершвін написав під враженням від колискової "Ой ходить сон коло вікон" у виконанні Українського Національного хору, яку він почув у Нью-Йорку. Арія Summertime вийшла з під пера відомого композитора в 1935 році, а написана вона була для опери "Поргі і Бесс".
З часу своєї появи, пісня була виконана у різних вокально-інструментальних інтерпретаціях. Вважається, що за кількістю різних виконань арія випереджає знамениту пісню Yesterday "біттлів". Станом на травень 2014 року відомо приблизно 67 146 публічних виконань арії Summertime.
