Теофіпольська селищна рада

Сьогодні, Теофіпольська громада вшановує пам’ять Руслана Гилюка, який загинув за Україну.

Квітень мав бути для нього місяцем життя — місяцем народження. Але тепер для села Поляхова цей час назавжди оповитий смутком і вдячністю. Рівно рік тому, напередодні свого 46-річчя, під час виконання бойового завдання загинув наш земляк, солдат Руслан Гилюк.

У роковини загибелі громада села зібралася на місцевому кладовищі, щоб знову схилити голови перед подвигом воїна, який віддав найдорожче за мирне небо над рідним краєм.

Руслан народився 16 квітня 1979 року у Поляховій. Його життя було типовим для справжнього господаря своєї землі: школа, навчання у Теофіпольському СПТУ №34, строкова служба, де він опанував фах механіка-водія БМП.

Повернувшись додому, він не шукав легких доріг — працював механізатором у місцевому товаристві «Нива». Руки, що звикли плекати хліб, згодом змушені були взяти зброю. У мирному житті Руслан був люблячим чоловіком та батьком.

Його бойовий шлях розпочався 14 листопада 2023 року. Навіть після поранення та лікування Руслан не залишився в тилу — він знав, що його досвід і допомога потрібні побратимам на передовій. Службу продовжив стрільцем-санітаром у 3-му механізованому батальйоні.

Життя героя обірвалося 15 квітня 2025 року неподалік села Дніпроенергія на Донеччині. Він не дожив до свого дня народження лише один день.

Під час поминальної служби настоятель Свято-Покровської парафії отець Зиновій Пилат зазначив, що жертовність воїна є найвищим проявом любові до ближнього. Біля могили, вкритої квітами зібралися рідні, друзі, побратими та представники влади.

«Руслан був людиною праці та честі. Його подвиг — це нагадування кожному з нас про ціну нашої свободи», — звернувся до присутніх староста села Олександр Мазурок.

Заступник селищного голови Валентина Бабак висловила співчуття родині, підкресливши, що громада завжди пам’ятатиме свого захисника.

Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них. Сьогодні Поляхова і вся Теофіпольська громада пам’ятає. Нині Україна дякує.

Вічна слава і світла пам’ять Руслану!