Теофіпольська селищна рада

Сьогодні, 7 квітня 2026 року, минає два роки з дня загибелі нашого земляка, відважного воїна та люблячого батька — Олександра Миколайовича Козака. Його життя обірвалося у запеклих боях під Берестовим на Донеччині, але пам’ять про його подвиг навіки вписана в історію нашої громади.

Олександр народився 29 червня 1974 року у Волиці-Польовій. Багато хто пам’ятає його як майстра на всі руки. Після навчання у Базалійському ПТУ він став професійним електрозварювальником. Працював спочатку у місцевому санаторії «Колос», а згодом — у ТОВ «Хлібороб». Колеги згадують його як відповідальну та доброзичливу людину, яка ніколи не відмовляла у допомозі.

Коли ворог прийшов на нашу землю, Олександр не залишився осторонь. 14 листопада 2023 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді стрільця-снайпера мотопіхотного батальйону.

Ті, хто служив поруч із ним, знали: на Олександра можна покластися. Солдат Козак тримав свій сектор оборони до останнього подиху. 7 квітня 2024 року під час інтенсивного штурму та обстрілів поблизу села Берестове Донецької області серце воїна зупинилося.

Вдома на Олександра чекала родина — дружина та діти. Сьогодні вони, як і вся громада, приходять до його могили, щоб низько вклонитися за мирне небо над рідним селом.

Посмертно подвиг нашого земляка був відзначений на державному рівні. Олександр Миколайович Козак нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Минають роки, але біль не вщухає. Олександр Козак став символом незламності Теофіпольщини. Його ім’я — це наше нагадування про те, якою дорогою ціною виборюється кожен світанок України.

Вічна пам'ять і слава Герою!