Теофіпольська селищна рада

Сьогодні, 3 квітня 2026 року, минає два роки з того чорного дня, коли Теофіпольщина втратила одного зі своїх мужніх синів. 3 квітня 2024 року в запеклих боях на Донеччині загинув Юрій Іванович Фурман — людина мирної професії, люблячий батько та відважний солдат, який до останнього подиху залишався вірним присязі.

Юрій народився 4 травня 1968 року в селі Лисогірка. Його життя було тісно пов’язане з рідною землею. Після закінчення місцевої школи та навчання у Теофіпольському СПТУ – 34, він здобув фах механізатора. Це була робота за покликанням: Юрій знав ціну хліба і шанував працю.

Понад три десятиліття він працював трактористом та різноробочим у господарстві села Святець. Односельці згадують його як надзвичайно працьовиту, спокійну та розсудливу людину. Разом із дружиною він виховував двох синів, передаючи їм чоловічу мудрість та любов до праці.

Коли країна опинилася у вогні, Юрій не залишився осторонь. 21 січня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Досвідчений чоловік, який все життя провів за кермом техніки, став старшим водієм механізованого відділення 3-го батальйону.

Його бойовий шлях виявився коротким, але жертовним. 3 квітня 2024 року в районі села Урожайне, що на Донеччині, під час мінометно-артилерійського обстрілу серце солдата зупинилося. Він загинув, рятуючи побратимів та виконуючи бойове завдання на одній із найгарячіших ділянок фронту.

6 квітня 2024 року жителі села Лисогірка зустріли свого героя «на щиті». Сьогодні, через два роки після трагедії, біль втрати не вщухає. На цвинтарі, де спочиває Юрій Іванович, завжди свіжі квіти — від рідних, друзів та вдячних земляків.

Юрій Фурман не був професійним військовим, але став професійним захисником. Він змінив мирний трактор на бойову машину, щоб його сини та онуки могли жити під мирним небом.

Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо ціну нашої свободи.

Світла пам’ять і вічна слава Герою — Юрію Івановичу Фурману.