Теофіпольська селищна рада

Чотири роки болю, пам’яті та вдячності…

16 березня минає чотири роки від того трагічного дня, коли Теофіпольська громада втратила свого сина, мужнього Захисника України — Сергія Яцуха. Чотири роки, як його серце перестало битися на полі бою, але пам’ять про нього живе у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав і шанував Сергія.

Наш Герой народився 6 серпня 1990 року у селі Святець. Згодом він проживав у селищі Теофіполь.

З 1996 року навчався у Святецькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, а з 2000 року продовжив навчання у Теофіпольській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів – гімназії. Його пам’ятають як щиру, спокійну, доброзичливу людину — людину та честі.

У 2007 році Сергій вступив до Тернопільського національного економічного університету. Після завершення навчання працював на Чернігівській митниці. Попереду було звичайне мирне життя — робота, мрії, плани на майбутнє...

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Сергій не шукав виправдань і не відступив. Він зробив свідомий вибір — стати на захист України. У родині, де зростав Сергій, добре знали ціну свободи, адже його батько був учасником АТО. Любов до Батьківщини, почуття обов’язку та честі були для нього не просто словами.

2 березня 2022 року Сергія Яцуха було призвано по мобілізації Чернігівським ОМТЦК. Він проходив службу стрільцем 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.

Він став одним із тих, хто першими прийняв на себе удар ворога.

16 березня 2022 року під час оборони селища Новоселівка Чернігівської області Сергій загинув, отримавши смертельні поранення від вибухів та уламків під час бойових дій.

Йому було лише 31 рік…

Вік, коли людина тільки починає будувати своє майбутнє, створювати сім’ю, здійснювати мрії. Сергій не встиг... Його життя обірвала війна.

За особисту мужність і відданість Україні Указом Президента України Сергія Яцуха нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

2 квітня 2022 року Героя провели в останню дорогу та поховали у Теофіполі — на рідній землі, яку він так любив і за яку віддав найцінніше — своє життя.

Сьогодні, через чотири роки, біль втрати не стає меншим. Він лише глибше вкарбовується у пам’ять. Ми згадуємо Сергія з великою вдячністю і пошаною, бо саме завдяки таким людям Україна тримається і продовжує боротьбу.

Ми схиляємо голови перед його подвигом.

Ми дякуємо йому за мужність, за силу духу, за любов до рідної землі.

Пам’ять про Сергія Яцуха назавжди житиме у серцях громади.

Світла і вічна пам’ять Герою.

Герої не вмирають.