Сьогодні минуло п’ять років відтоді, як зупинилося серце нашого земляка Богдана Сивака – воїна, який без вагань став на захист України.
Сьогодні минуло п’ять років відтоді, як зупинилося серце нашого земляка Богдана Сивака – воїна, який без вагань став на захист України.
Богдан народився 1 лютого 1985 року в селі Святець Теофіпольського району. Тут минули його дитячі роки, перші шкільні дзвінки у Святецькій ЗОШ, навчання в Теофіпольському професійно-аграрному ліцеї.
У 2010 році разом із батьками він переїхав у село Кривовілька — на батьківщину мами.
Наш Герой завжди був працьовитим та щирим, вмів підтримати добрим словом. Привітний, доброзичливий, позитивний — таким Богдана пам’ятають усі, хто його знав.
Ще у 2000 році він пройшов строкову службу в армії. А у 2016-му році – добровольцем підписав контракт і став на захист України. Воював там, де було найважче — Авдіївка, Мар’янка… Був поранений, але не зламався. Також разом із ним участь в антитерористичній операції брали і рідні Богдана — батько та два рідних брати. Війна стала спільною долею всієї родини.
У 2019 році Богдан знову повернувся на війну. За службу був нагороджений двома медалями за участь в антитерористичній операції.
02 січня 2021 року наш Захисник відійшов у вічність. Похований у селі Кривовілька, а його душа – серед наших небесних янголів, які віддали своє життя Україні.
Немає слів, які могли б полегшити біль рідних та заповнити порожнечу…
Залишається лише тиха скорбота, сльози, молитва і пам’ять…
Пам’ять, яка не стирається роками.
Пам’ять, яка болить.
Пам’ять, яка нас зобов’язує жити гідно — заради тих, хто вже не поруч.
Ми пам’ятаємо твій подвиг, Богдане!
Вічна пам’ять Герою!
Честь і слава Захиснику України.
