Теофіпольська громада, на жаль, продовжує втрачати на війні своїх Героїв
Теофіпольська громада, на жаль, продовжує втрачати на війні своїх Героїв
Війна, підло розпочата російськими окупантами, продовжує приносити нестерпний біль та горе у наші родини, громаду і країну. Вона цинічно забирає справжніх, мужніх та хоробрих Новітніх Героїв України, які до останнього подиху відстоюють незалежність та цілісність нашої Батьківщини.
На жаль, ще один земляк, житель села Коров'є - Олександр Сорока приєднався навіки до Небесного Українського Війська.
Наш захисник пішов у Вічність так, як йдуть усі справжні Воїни — обороняючи рідну землю.
Не так Олександр мав повернутися додому, не так мав зустрітися із рідними, друзями, земляками… Попереду в нього мало б бути мирне та щасливе життя. Проте через російських окупантів, які обірвали молоде життя, його тіло несли у домовині по дорозі, встеленій квітами, а жителі громади стояли на колінах, віддаючи останню шану.
Панахиду за бійцем відправили священнослужителі Православної Церкви України у храмі Покрови Пресвятої Богородиці.
Поховали оборонця із усіма військовими почестями, під залпи почесної варти та виконання Гімну України, на Алеї Слави.
Людина не народжується Героєм, а стає ним завдяки своїм вчинкам. Наш відважний Захисник змінив мирну професію на військову - став на захист рідної неньки України, своїх рідних та близьких, усіх нас…
Допоки в нашій країні є такі оборонці, які готові боротись за незалежність, то наша Україна буде існувати.
Вшановуючи пам'ять Олександра, кожен із нас зобов’язаний подякувати йому за силу духу, самовіддачу, мужність, незламність, патріотизм, за те, що стояв і здобував довгоочікувану Перемогу України.
І ми повинні завжди пам'ятати, якою ціною заплачено за кожний наш ранок, за кожний день.
Смерть може забрати вірних наших воїнів, проте в кожному подиху, в кожному ударі серця всіх українців житиме вічна пам’ять про ці страшні події та пам’ять про подвиг наших Новітніх Героїв.
Вічна пам'ять і слава Героям!
