"ТЕСТЬ ЄВРОПИ" І БУДІВНИЧИЙ КИЄВА: СПАДОК І ЗАГАДКИ ВІД ЯРОСЛАВА МУДРОГО
"Нам є чим пишатися: 30 неймовірних факиів про Україну"
2 грудня 1015 року Ярослав Мудрий у боротьбі за київський великокняжий престол розбив війська Святополка біля Любеча і почав правління в Києві. Це був лише початок міжусобиць. Князювання перервалося 1018-го, коли Святополк повернувся до Києва з підмогою свого тестя, польського короля Болеслава, цього разу здобувши перемогу над Ярославом – але ненадовго...
Сину Володимира Святославича і полоцької княжни Рогніди, князеві Ярославу Мудрому пощастило, кажуть дослідники, більше, ніж усім його попередникам і багатьом наступникам. Він прожив довге життя і помер у зеніті слави й могутності.
На стінах Софійського собору в Києві – храму, спорудженого Ярославом, збереглися фрагменти найдавніших зображень, з-поміж яких є кілька із князем та його сім'єю. Провівши чимало походів і битв, виборовши у протистоянні з братами право на володарювання в Києві, він усе-таки залишився у пам'яті миролюбним і розважливим правителем.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА ЄДНОСТІ РУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
- повернув під владу Києва міста, відвойовані під час князівських міжусобиць польським королем Болеславом Хоробрим;
- ходив на узбережжя Балтійського моря, де в Чудській землі заклав місто Юр'їв;
- не полишав будівництва, розпочатого батьком, на північному кордоні Русі;
- остаточно здолав печенігів.
РОЗБУДОВА КИЄВА
- Київ часів Ярослава Мудрого називали окрасою Русі й суперником Константинополя.
- Площа Києва за правління Ярослава, порівняно з часами Володимира, зросла у сім разів. Іще вищими та потужнішими стали мури й вал.
- Збудував Золоті Ворота – парадний в'їзд до міста – із надбрамною церквою Благовіщення, Софійський собор, храм святого Георгія, споруджений на честь покровителя київського князя (ім'я Ярослава, дане при хрещенні – Георгій) та церква Святої Ірини (християнське ім'я другої дружини Ярослава Інгігерди).
- На честь перемоги над печенігами Ярослав заклав Софію Київську – велику, увінчану 13-ма банями кам'яну церкву, оточену з трьох боків двома рядами відкритих галерей. Зі заходу до храму було прибудовано дві башти із широкими гвинтовими сходами на церковні хори. Собор був головним митрополичим храмом Русі і місцем для найурочистіших церемоній – сходження на великокнязівський стіл, прийняття чужоземних послів тощо.
"РУСЬКА ПРАВДА"
- Ярослав перший, хто уклав писаний збірник руських законів. Документ називають "Правдою Ярослава", або Найдавнішою правдою. Він складався з 18 статей, які започаткували збірник законів "Руську правду". Документ слугував законотворчою основою протягом декількох століть.
- У статтях йшлося про покарання за вбивство, за побиття до крові чи синців, за вчинене каліцтво, виривання бороди й вусів, їзду на чужому коні, псування майна, переховування чужого холопа тощо.
- Покарання передбачало грошові штрафи, хоч і зберігалося право родичів на кровну помсту.
- Виплати йшли або на користь князя – т.зв. "віри", або на користь потерпілого чи його родичів – "головщина".
- Тілесні покарання застосовувалися лише для холопів за побиття вільної людини.
- З-поміж мір покарання не було смертної кари.
ПІДТРИМКА ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
- За сприяння Ярослава Мудрого 1051 року було обрано першого митрополита з русичів – ним став Іларіон.
- У 1051 році ченцем Антонієм було започатковано Печерський монастир – у майбутньому провідний осередок церковного й культурно-освітнього життя.
ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ
- Ярослав створив у Києві при Софійському соборі скрипторій-майстерню для переписування книжок. Там навчали грамоти й ознайомлювали з основами наук дітей зі заможних родин.
- У Софійському соборі діяла своєрідна бібліотека, що могла налічувати до тисячі томів рідкісних книг. У Софійській книгозбірні працювали священики-богослови, літописці, письменники й науковці.
- Виникали школи й при церквах та монастирях. Таким чином, освіта, навчання рахунку й письму було доступне дітям із різних соціальних прошарків, а не лише знаті.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
- Ярослава Мудрого називали тестем Європи. Про масштаби зовнішньополітичної діяльності та авторитет його як володаря свідчить те, що своїх дітей він вигідно одружив, пов'язавши Київську Русь із Європою кровними узами.
- Тісні взаємовідносини склалися із Візантією. Хоча союзницькі відносини з нею зазнали випробувань із приходом до влади імператора Константина IX Мономаха у 1042 р.: той усунув від управління державою всіх ставлеників попередніх імператорів, зокрема русичів.
- Добрі контакти підтримувала Київська Русь і з Германською імперією. Джерела повідомляють про руське посольство 1040 р. до Генріха ІІІ. За три роки посли від "руського короля" знову відвідали германського володаря: начебто пропонували йому за дружину дочку Ярослава. Та Генріх уже був одружений і пропозиції не прийняв. Проте в XI ст. кілька шлюбів між представниками сім'ї Ярослава й германськими можновладцями таки було укладено.
ЗАГАДКИ ДЛЯ ІСТОРИКІВ
У вересні 2009 року українські вчені почали дослідження останків Ярослава. Поставили собі завдання визначити, яким на вигляд був князь, які мав хвороби, від чого помер. Та висновки були непередбачувані.
За останні сто років саркофаг відкривали тричі. 1936 р. знайшли перемішані кістки і визначили, що це чоловічий, жіночий скелети і кілька кісточок дитини. У 1939 р. останки вивезли в Ленінградський інститут антропології. А 1964-го ковчег повернули на місце, в саркофаг. Із Ленінграда останки повернулися ще 1940 року і зберігались у фондах. Коли відкрили саркофаг 2008-го, виявили тільки один скелет, вважалося, що Ярослава, розповіли в заповіднику "Софія Київська".
Після томографічних, антропологічних, рентгеноскопічних досліджень з'ясувалося, що в саркофазі – останки жінки. Незнайомка має антропологічні характеристики скандинавського типу. Можливо, скелет належить дружині Ярослава Інгігерді, яка померла у 56 років, що відповідає орієнтовному віку жінки із саркофагу.
Де перебувають останки Ярослава Мудрого, – ніхто точно сказати не може. Відомо, що вони зникли між 1940 і 2009 роком. Імовірно, 1943 року останки Ярослава вивезені за кордон і зберігаються в українській діаспорі.
