Історична довідка про Теофіполь та населені пункти громади

Історична довідка про Теофіполь та населені пункти громади

Вперше Теофіполь під назвою Камень, як одна із фортець опорних пунктів литовських феодалів на півдні Волині, згадується в дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 20 липня (7 серпня за новим стилем) 1420 р.

У XVI ст. Каменем володіли поміщики Чолганські, тому містечко стали називати Чолганським Каменем, щоб відрізнити його від інших однойменних населених пунктів. Пізніше в народі закріпилась назва Човган.

Поміщик О. Синюта у 1681 році продав Човган польському магнатові гетьману краківському Станіславу-Яну Яблоновському, а згодом його успадкував син Олександр-Ян Яблоновський. Після смерті Олександра-Яна Чолганом володіла його дружина княгиня Теофілія Яблоновська. На місці старовинного замку вона спорудила розкішний палац. З метою поширення католицької віри поміщиця у 1736 році побудувала в Чолгані костьол і двоповерховий монастир тринітаріїв.

У 1739 році вона перейменувала Човган на Теофіполь, що у перекладі з грецької мови Теос означає Бог, а поль – місто.

Отже, Теофіполь – це Боже місто, або, як записала княгиня у заповіті про перейменування від 30 січня 1739 року: «Богові миле місто». Саме Яблоновські перетворили Теофіполь на одне із кращих містечок на Волині.

У березні 1923 р. Теофіполь став центром новоутвореного району.

У 1959 р. Теофіполь віднесено до селища міського типу.

1962 року район був ліквідований. Його територія спочатку входила до Волочиського та Ізяславського районів, а пізніше ще й до Білогірського району Хмельницької області. 8 грудня 1966 року Теофіполь знову став центром однойменного району.

12 червня 2020 року Теофіполь став адміністративним центром Теофіпольської селищної територіальної громади.

З 26 січня 2024 року селище міського типу Теофіполь став селищем, згідно з законом, ухваленим Верховною Радою 28 липня 2023 року, який ліквідував категорію смт.

Антонівка

Село засноване 1927 року як виселок Човгузова. Назву одержало від імені першого поселенця.

Базалія

Назва містечка походить від імені його засновника князя Василя-Костянтина Острозького. Спершу містечко мало назву Базилея Руська (від латиномовного варіанту імені Василь - (Basilius), а вже пізніше закріпилася назва Базалія. Перша писемна згадка про Базалію зустрічається в скарзі урядника села Вороновець, маєтку князя Збаразького, на війта м. Базалії про побої і пограбування підданих села Вороновець від 21 січня 1574 року.

Бережинці

10 вересня 1593 року в позові до Кременецького земського суду поміщиками Чолганським і Ярмолинським за скаргою кременецького войського Федора Сенюти Ляховецького зазначається, що князь Костянтин Іванович Вишневецький, староста житомирський, під час оренди земель поміщиків Чолганських і Ярмолинських між селами Поляховою і Денисівкою 30 квітня 1573 року на жемелинському грунті «гвалтом волю вкопал, три ізби поставив, потом людьми осадил і назвал тую осаду Бережинцями».

Борщівка

Село вперше згадується в архівних документах князів Сапєгів від 1572 року. Захопивши землі Базалійщини, князь Костянтин Острозький заснував тут багато поселень, в тому числі і Борщівку. На це 29 травня 1578 року скаржився Кременецькому земському суду поміщик Федір Сенюта. Назва села походить від рослини – борщівника, листя якого використовувалося для їжі.

Василівка

Василівка вперше згадується 1572 року в архівних документах князів Сапєгів. Вона заснована князем Костянтином-Василем Острозьким і названа на його честь.

Великий Лазучин

Перша писемна згадка про болото Лазучин відноситься до 1420 року, згодом там заснував село князь Костянтин Острозький. Про це написано в оповіданні кременецького войського Федора Сенюти Ляховецького перед Кременецьким земським судом від 29 травня 1578 року. За народними переказами, село одержало назву від горбистої місцевості, адже його давнім мешканцям доводилося «лазити по горах».

Вовківці

Вперше село згадується в документі від 27 червня 1518 року, яким польський король Сигізмунд І підтверджує володимирівському городничому Федору Сенюті на володіння селом Волчківці (так названо село в цьому документі). А вже в документах 1558 року згадується як Вовківці.

Волиця

Назва села походить від слова воля. У 16 столітті згадується назва Волиця Мінцова. Село багато років відносилося до Ляховецької (тепер Білогірської) волості, тому згодом її називали Волиця Ляховецькою, а вже пізніше закріпилася назва Волиця.

Волиця-Польова

Село під назвою Волиця Хоєцького Заславської волості вперше згадується в донесенні возних (судових службовців) Луцькому гродському суду від 7 грудня 1601 року про те, що у 1593 році татарська орда повністю спалила це село і знищила його жителів. На початку XVІІ століття село належало князю Острозькому і поміщик заселив його людьми з уцілілих маєтків.

Воронівці

Перша згадка про нього зафіксована у дарчому акті великого князя литовського Вітовта (1420) під назвою селища Воронова. Вже згодом назва трансформувалася у сучасний варіант – Воронівці.

Гаврилівка

Вперше село згадується в документі Кременецького повітового гродського суду від 5 квітня 1571 року під назвою Волиця Габріелівка. Слово «волиця» у назві означало, що новопосадженому селу надавалися вольності, пільги. На початку 17 століття село писалося в документах уже без назви Волиця. Назва Габріелівка походить від імені Габріеля із родини засновників князів Збаразьких. З другої половини 60-років XIX століття село Габріелівка стали називати Гаврилівкою.

Гаївка

Засновано 1924 року під назвою Ульянове. У 2016 році село перейменували у Гаївка.

Гальчинці

Село вперше згадується як Гальчичі у скарзі княгині Ганни Збаразької від 26 червня 1562 року про наїзд урядників київського воєводи князя Костянтина Острозького разом зі спільниками на маєтки вітебського воєводи князя Стефана Збаразького.

Дмитрівка

В історичних документах село вперше згадується у 1661 році в реєстрі збирача податків Вацлава Загоровського.

Єлизаветпіль

Село до 1860 року називалося Свинна. Вперше ця назва згадується у дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 30 липня 1420 року. В 1860 році у поміщиків Хоментовьких село купив Костянтин Ясенський, він і перейменував село, назвавши його іменем своєї дружини Єлизавети – Єлизаветпіль.

Заруддя

Вперше село згадується 5 травня 1573 року в зізнанні возного (судового свідка) Кременецького земського суду про огляд маєтку Заруддя, що належав зем’янам (власникам) князя Костянтина Острозького – Іванові і Федорові Зарудським.

Ільківці

У 1433 році великий князь литовський Свидригайло за військову службу та охорону краю від нападу ворогів наділив боярина Павла цілою низкою поселень і серед них згадуються Ільківці у Кременецькому повіті.

Карабіївка

Вперше село згадується у листі пана Андрія Чолганського до підстарости Кременецького повіту Алексея Бєлєцького від 15 лютого 1563 року. Село називалося Верхній Камень, бо там в давнину добували в горах камінь. 22 червня 1639 року у позові Криштофера Сенюти Ляховецького до Кременецького земського суду село згадувалося під назвою Кораблівка. У документах 1765 року Кораблівку уже названо Карабіївкою.

Караїна

Вперше Кароліна згадується 25 серпня 1747 року в реєстрі подимного податку в Кременецькому повіті. До 1930 року село називалося Кароліна. Ця назва походить від імені поміщиці княгині Кароліни Яблоновської, яка його заснувала у першій половині XVIII століття.

Колісець

Село Колісець називалося раніше містечко Колісна і знаходилося на ¼ версти на захід від теперішнього села. Чому м. Колесна названо так і потім перейменовано в село Колісець і хто дав таку назву невідомо.

Колки

Вперше Колки згадуються у документах, зареєстрованих в Кременецьких гродських книгах в 1550 році. Тоді власниками села були брати Олехно і Мартин Краєвскі. Назва села походить від березового гаю на мочаристому грунті.

Коров’є

Вперше село згадується у дарчому акті великого князя литовського Вітовта, який 21 серпня 1421 року подарував його Павлу Єловицькому. Назва його, очевидно, походить від слова «корова», а можливо, від рослини «коров’як».

Котюржинці

Заснував Котюржинці князь Костянтин Острозький. Вперше село згадується у 1561 році. Спочатку виникли два поселення – Котюржинці Великі і Котюржинці Малі.

Кривовілька

Назва походить від слова «воля». Але оскільки перші його поселенці були обділені, скривджені у правах, то й село своє називали відповідно – Крива Воля. Саме під такою назвою воно вперше згадується у 1570 році.

Кузьминці

Перша згадка про Кузьминці міститься в документі архіву князів Сапєгів. Зокрема, в угоді від 17 серпня 1582 року між князями Стефана Корибутовичем Збаразьзьким трокським воєводою, і Костянтином Костянтиновичем Остозьким, київським воєводою про добровільне розмежування їхніх земель. Назва села, очевидно, походить від імені його засновника.

Кунча

В історичних документах вперше згадується 1570 року під назвою Кручевіце як маєток Андрія Чолганського.

Лідихівка

Село до 1920 року називалося Лєдуховка. Перша писемна згадка про нього відноситься до 1853 року, коли воно було маєтком панів Івана та Дачка Лєдуховських.

Лисогірка

Лисогірка вперше згадується 1629 року як маєток князів Збаразьких. Назва села походить від рельєфу місцевості, на якій підвищується лиса гора.

Лютарівка

Лютарівка вперше згадується в архівних документах Кременецького земського суду від 24 червня 1599 року і належало князям Острозьким.

Малі Жеребки

Спочатку в Базалійській волості виникло село Жеребки, а пізніше – Жеребки Нові. Обидва на початку XVII століття належали князю Янушу Острозькому.

Малий Лазучин

Вперше назва Лазучин згадується у 1420 році в дарчому акті великого князя литовського Вітольда. Село Малий Лазучин на землі поміщиків Чолганських заснував князь Костянтин Острозький, воєвода Київський, маршалок Волинської землі.

Мар’янівка

Село забудовувалося у трьох місцях, і таким чином виникли хутори, що називалися відповідно Мар’янівка перша, друга і третя.

Мар’янівка перша - до неї віднесено село Кривчики, і третю Мар’янівку. Тепер цей хутір зникає. Мар’янівку другу віднесено до села Воронівці і її назву знято з обліку.

Мар’янівка друга вперше згадується в архівних документах 1583 року під назвою Волиця, Волиця Вороновецька, а пізніше її стали називати Мар’янівкою. Мар’янівка перша і друга (Волиця) належали князям Збаразьким.

Медисівка

Село вперше згадується 26 червня 1562 року в скарзі княгині Ганни Гербуртівни Збаразької про наїзд урядників київського воєводи князя Костянтина Острозького на маєтки вітебського воєводи князя Стефана Збаразького. В цьому документі село названо Медишовкою, в інших – Медосівкою.

Михиринці

Вперше його під назвою Михаринці згадано 1545 року в описі Кременецького замку як маєток князя К. І. Заславського.

Михнівка

Вперше село згадується 7 липня 1562 року в Кременецьких актах про захоплення князем Костянтином Острозьким майна з Михнівського маєтку, який в той час належав Григорію Сенюті.

Немиринці

До 1561 року на місці села Немиринці було село Макарівці. Але воно було знищене, мабуть, татарами. Власник землі боярин Василь Григорович Немира на місці пустого селища Макарівці в 1561 році заклав нове село і назвав його своїм прізвищем – Немиринці.

Новоіванівка

Поміщик Антон Хоментовський у 1763 році купив у Мнішеків землю, на якій і заснував село, назвавши його іменем старшого сина Яна – Янівка. Після війни жителі села відбудували село і вже у 1950 році назва змінилася на – Новоіванівка.

Новоставці

Вперше згадується в листі від 30 липня 1420 року, коли великий князь литовський Вітовт подарував селище Новоставці своєму слузі Павлу Єловицькому.

Олійники

Олійники вперше згадуються в жовтні 1571року у скарзі, зареєстрованій в Кременецькій гродській книзі, як власність київського воєводи, князя Костянтина Острозького. Назва села походить від прізвиська кустарів-ремісників, які займалися олійним промислом, так званих олійників.

Ординці

Уперше село під назвою Юрдинці згадується у донесенні возних Луцькому гродському суду від 7 грудня 1601 року. Ординцями в давнину називали вихідців татарської орди.

Підліски

Село засноване 1926 року, отримавши назву Ленінське. У 2016 році село перейменовано у Підліски.

Поляхове

Вперше згадується в дарчому акті від 21 серпня 1421 року великого князя литовського Вітовта, який віддав його разом з іншими селами Павлу Єловицькому. У цьому документі Поляхове згадується не як поселення, а як заболочена місцевість. Судячи з початкової назви, що наводиться у дарчому акті Вітовта, очевидно, воно походить від слів «поле» та «ховає». Мабуть, так назвали болотяне урощище, де люди ховалися від ворогів.

Рідка

Село одержало назву від річки, яка в давнину називалася Рідкою. Село вперше згадується в дарчому акті великого князя литовського Вітовта, який 21 серпня 1421 року надав село Рідку своєму слузі Павлу Єловицькому.

Романів

Романів згадується в поданні Волинської палати цивільного суду до Київського військового, Подільського та Волинського генерал-губернатора про дарування 16 липня 1840 року князем Є. О. Сангушком маєтків, які знаходились в Заславському повіті, онуці Марії-Климентині Потоцькій.

Святець

Вперше село під назвою Руда Святець згадано в дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 30 липня 1420 року. Очевидно, назва села походить від того, що його заснував святець (так раніше називали священиків). 23 лютого 1959 року село Святець, перейменовано в село Мануїльське. 28 травня 1991 року селу Мануїльське повернуто історичну назву Святець.

Строки

Заснував Строки князь Костянтин Острозький, воєвода київський, який захопив тут землю Федора Сенюти. Вперше село згадується в документі від 8 жовтня 1569 року, що зберігається в архіві Князів Сапєгів.

Троянівка

Вперше село згадано в документах від 3 квітня 1572 року, що зберігаються в архіві князів Сапєгів. За переказами, поселення заснували троє селян, що називалися Янами.

Турівка

Вперше згадується 21 серпня 1421 року під назвою Рудка-Турівка в дарчому акті великого литовського князя Вітовта, який подарував його Павлу Єловицькому. Згодом ця назва трансформувалася у Турівка.

Червона Дубина

Село засноване 1927 року на базі хуторів Кочмарівка, Семенівка і окремої хати Якубцова, що виникли у XIX столітті. Назва походить від дубового лісу, що ріс у цій місцевості.

Червоний Случ

Село розташоване біля джерела ріки Случ, цим і пояснюється його назва, засноване 1925 року.

Човгузів

В історичних документах архіву князів Сапєгів село під назвою Чолгузів вперше згадується в 1532 році, як маєток Чолганських.

Шибена

Вперше село згадується 1511 року у дарчій грамоті польського короля Сигізмунда І. 1553 року у дарчій грамоті польська королева Бона надала Шибену-Руду (так тоді називалося село) білозірському війту Яну Хотимовському.