Волошин Микола Вікторович

Волошин Микола Вікторович народився 4 листопада 1990 року в селі Поляхова Теофіпольської громади. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Зростав розумним, працьовитим і доброзичливим хлопцем із сильним характером. Умів дружити, цінував людські стосунки та користувався повагою серед односельців.

Навчався у Поляхівській загальноосвітній школі. Після завершення навчання працював у будівельній сфері в місті Києві. Згодом створив сім’ю. Разом із дружиною виховував двох дітей — сина та доньку.

Для своєї родини Микола був надійною опорою, люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом. Піклувався про близьких, прагнув забезпечити їм добробут, підтримку та впевненість у завтрашньому дні.

Із початком повномасштабного російського вторгнення Микола насамперед подбав про безпеку дружини та дітей, перевізши їх до своєї матері в рідне село Поляхова.

5 травня 2022 року Микола Вікторович добровільно став на захист України. Проходив військову службу у складі 225-го окремого штурмового полку. Виконував бойові завдання, захищаючи територіальну цілісність, суверенітет і незалежність Української держави.

14 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Дар’їно Курської області російської федерації Микола Волошин загинув під час стрілецького бою внаслідок поранень, несумісних із життям.

Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Майже два роки його рідні жили в невідомості, сподіваючись на повернення Миколи. Згодом результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна.

9 жовтня 2026 року Микола Вікторович Волошин повернувся до рідного села Поляхова на вічний спочинок. 

Чин відспівування відбувся у храмі Православної Церкви України в селі Поляхова. Богослужіння звершив обласний благочинний Хмельницької єпархії Православної Церкви України, протоієрей Василь Крисак.

Поховали Миколу Волошина на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.

Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!