Ніколюк Олександр Васильович

Ніколюк Олександр Васильович народився 2 вересня 1977 року в селі Гаврилівка Теофіпольської району.

Дитинство та юнацькі роки Олександра минули в рідному селі. Навчався у Гаврилівській середній школі, після закінчення якої здобував освіту в Шепетівському сільськогосподарському технікумі. Згодом проходив строкову військову службу.

Більша частина його дорослого життя була пов’язана з містом Шепетівка. Тут Олександр створив сім’ю, разом із дружиною виховував сина. Певний час працював у Польщі, а після повернення в Україну — на базі «Бакалія» та «Артбазі». За сумлінне ставлення до роботи, відповідальність і надійність користувався повагою серед колег.

Попри те, що проживав у Шепетівці, Олександр завжди підтримував зв’язок із рідною Гаврилівкою. Часто навідував батьків, піклувався про них та за можливості допомагав у повсякденних справах.

6 березня 2024 року Олександра Васильовича мобілізували на військову службу Шепетівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Він проходив службу у складі 110-ї окремої механізованої бригади на посаді старшого стрільця-оператора стрілецького відділення. Брав участь у бойових діях, виконуючи завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України на Вугледарському напрямку.

10 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Времівка Волноваського району Донецької області Олександр Ніколюк загинув унаслідок штурмових дій противника.

Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Понад півтора року рідні жили в невідомості, не втрачаючи надії на його повернення. Згодом результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Захисника.

26 вересня 2026 року Героя поховали на кладовищі у рідному селі Гаврилівка.

Олександр Ніколюк назавжди залишиться в пам’яті рідних, близьких, друзів, односельців та всіх, хто його знав, як люблячий син, чоловік, батько та воїн, який віддав своє життя за свободу й незалежність України.

Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України.