Тимчик Вадим Михайлович
Дата та місце народження: 4 червня 1998 року в селі Бережанка Тернопільської області
Дата і місце загибелі: 14 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Бочкове Чугуївського району Харківської області
Вадим Михайлович Тимчик народився 4 червня 1998 року в селі Бережанка Тернопільської області у родині Оксани Іванівни та Михайла Степановича Тимчиків.
Неповну середню освіту здобув у Скала-Подільській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. У 2012 році його мама разом із наймолодшою донькою Ангеліною переїхала до села Святець на Теофіпольщині, де згодом створила нову сім’ю. Вадим разом зі старшим братом Дмитром продовжив навчання у технічному коледжі Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Там здобув професію оператора комп’ютерного набору.
Після закінчення коледжу працював помічником електрика на Бурдяківському спецкар’єрі у Скалі-Подільській. У 2016 році, у 18-річному віці, Вадим уклав контракт зі Збройними Силами України. Понад рік проходив військову службу та брав участь в антитерористичній операції на сході України.
Після демобілізації продовжив трудову діяльність. Певний час працював за кордоном, а після повернення в Україну — на тракторному парку ТОВ «Святець» на Теофіпольщині та на підприємствах Вінниччини.
14 червня 2024 року Вадим Михайлович був мобілізований Тульчинським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Військову службу проходив у складі 154-ї окремої механізованої бригади.
14 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Бочкове Чугуївського району Харківської області Вадим зник безвісти. Відтоді для його рідних розпочався важкий період очікування та надії. Вони вірили, що Вадим живий і одного дня повернеться додому. Особливо до останнього не хотіла вірити у найстрашніше його мама.
Після отримання першого висновку ДНК-експертизи родина не могла змиритися з цією звісткою. Однак результати ще двох експертиз підтвердили загибель Вадима Михайловича. Було встановлено, що солдат загинув 14 березня 2025 року під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну.
За сумлінну службу, мужність та відданість Українській державі Вадим Тимчик був відзначений нагородами, зокрема відзнакою «За службу державі» Десантно-штурмових військ України та відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «Захиснику України».
12 серпня 2026 року Теофіпольська громада провела Вадима Михайловича в останню земну дорогу. Після тривалого очікування він повернувся додому — «на щиті», до своєї родини, до рідної землі, яку захищав ціною власного життя.
Прощання із Захисником відбулося біля рідного дому. Рідні, друзі, односельці та земляки зустріли його живими коридорами, квітами, молитвами та сльозами. Чин похорону відслужили у храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. На кладовищі села Святець Вадима Тимчика поховали з військовими почестями.
Вадим Михайлович назавжди залишився у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав, як людина, яка у різні періоди свого життя обирала працю, відповідальність і служіння своїй державі.
Йому назавжди залишилося 26 років.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Вадиму Тимчику!
