Пілат Дмитро Віталійович
Дата та місце народження: 24 грудня 1994 року в селі Ільківці Теофіпольської громади
Дата і місце загибелі: 22 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області
Дмитро Віталійович Пілат (Овчінніков) народився 24 грудня 1994 року в селі Ільківці Теофіпольської громади у багатодітній родині. Він був єдиним сином у сім’ї та зростав разом із п’ятьма сестрами.
Навчався в Ільковецькій загальноосвітній школі І–ІІ ступенів, після чого продовжив навчання у Воронівецькій загальноосвітній школі, де здобув повну загальну середню освіту. Згодом вступив до Теофіпольського професійного аграрно-промислового ліцею, де здобув професію кухаря.
Дмитра згадують як добру, щиру та надзвичайно спокійну людину. Він був працьовитим, товариським, завжди готовим допомогти іншим, мав щиру усмішку та добре серце. Працював на різних роботах, а останнім його місцем роботи було підприємство «Аслан» у селищі Базалія.
Особливе місце у житті Дмитра посідала його родина. Він був люблячим чоловіком для дружини Наталії та турботливим батьком для маленької доньки Ілони. Незадовго до мобілізації разом із сім’єю переїхав до села Медисівка, де родина будувала свої плани на майбутнє.
1 серпня 2024 року Дмитро був призваний до лав Збройних Сил України. Ставши на захист Батьківщини, він сумлінно виконував військовий обов’язок та захищав Україну від російської агресії.
22 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області Дмитро Віталійович загинув, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти. Для його рідних цей період став часом болісного очікування, надії та молитви. Лише згодом загибель Дмитра була офіційно підтверджена.
Майже два роки родина чекала на повернення свого Захисника. 3 серпня 2026 року Дмитро повернувся до рідного краю «на щиті».
Того дня Теофіпольська громада провела свого земляка в останню земну дорогу. Жителі громади зустріли траурний кортеж живим коридором шани, ставали навколішки, тримаючи державні прапори та квіти.
Чин похорону та заупокійне богослужіння відбулися у храмі Православної Церкви України в селі Ільківці. Заупокійну службу звершив настоятель храму отець В’ячеслав. Провести Дмитра в останню путь прийшли рідні та близькі, дружина, донька, сестри, друзі, побратими, представники селищної ради та жителі громади.
Дмитра Віталійовича Пілата поховали на Алеї Героїв кладовища селища Теофіполь. Під звуки Державного Гімну України та військового салюту йому віддали останню військову шану. Державний Прапор України як символ честі, мужності та жертовного служіння Батьківщині військовослужбовці передали дружині полеглого Захисника.
Дмитро назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та земляків як добрий, щирий і працьовитий чоловік, люблячий чоловік і батько та мужній воїн, який віддав своє життя за Україну.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Дмитру Віталійовичу Пілату.
