Наумчик Олександр Віталійович
Дата та місце народження: 4 липня 1977 року в селі Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області
Дата і місце загибелі: 9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торецьке Покровського району Донецької області
Олександр Віталійович Наумчик народився 4 липня 1977 року в селі Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області.
Дитинство та юність Олександра минули на Волині. Він навчався у Тобільській загальноосвітній школі, після чого здобув професію столяра-різьбляра у Маневицькому професійному ліцеї.
Упродовж життя Олександр працював у будівельній сфері, зокрема займався покрівельними роботами. Був людиною праці, яка звикла відповідально ставитися до своєї справи.
Разом із дружиною Світланою Олександр виховував доньку та сина. Родина була важливою частиною його життя, а найбільше він цінував можливість бути поруч із близькими та піклуватися про них.
31 жовтня 2024 року Олександр Наумчик був мобілізований до лав Збройних Сил України. Вірний військовій присязі, він став на захист України, її свободи та незалежності.
9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торецьке Покровського району Донецької області Олександр зник безвісти.
Для його рідних розпочався тривалий і болісний період очікування. Майже рік вони жили надією отримати добру звістку, вірили у повернення Олександра та чекали на нього.
Після проведення необхідних експертиз підтвердилося найстрашніше — Захисник загинув під час виконання бойового завдання, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку перед Україною.
21 липня 2026 року Теофіпольська громада провела Олександра Віталійовича Наумчика в останню земну дорогу. Жителі громади зустріли траурний кортеж живим коридором шани, стаючи навколішки та тримаючи в руках державні прапори й квіти. Попрощатися із воїном прийшли рідні, друзі, сусіди, побратими, представники місцевої влади, духовенство та жителі громади.
Чин похорону та заупокійну панахиду за полеглим Захисником у Свято-Покровському храмі селища Теофіполь звершив обласний благочинний Хмельницької єпархії Православної Церкви України протоієрей Василь Крисак. У спільній молитві за упокій душі воїна об’єдналися його рідні, побратими та земляки.
Олександра Віталійовича Наумчика поховали з усіма військовими почестями на Алеї Героїв кладовища селища Теофіполь. Над його могилою пролунав Державний Гімн України та почесний військовий салют. Дружині Героя передали Державний Прапор України як символ честі, мужності та відданого служіння Батьківщині.
Олександр Наумчик назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та жителів Теофіпольської громади як людина праці, люблячий чоловік і батько та мужній Захисник України.
Він віддав найдорожче — власне життя — за можливість України бути вільною та незалежною.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Олександру Віталійовичу Наумчику.
