Грабар Юрій Володимирович
Дата та місце народження: 15 лютого 1971 року в селі Караїна Теофіпольської громади
Дата і місце загибелі: 1 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині
Юрій Володимирович Грабар народився 15 лютого 1971 року в селі Караїна Теофіпольської громади.
Навчався у Гаврилівській загальноосвітній школі, після її закінчення здобував професійну освіту у Теофіпольському професійному аграрно-промисловому ліцеї.
Строкову військову службу Юрій Володимирович проходив у морському флоті. Військовий досвід став частиною його життєвого шляху, а згодом, уже в зрілому віці, йому судилося знову взяти до рук зброю, захищаючи Україну.
Значна частина життя Юрія була пов’язана з містом Ізяслав, яке стало його другою домівкою. Тут він створив сім’ю, працював, жив серед людей, які знали та поважали його.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Юрій Грабар без вагань став на захист Батьківщини. 22 листопада 2024 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України.
Військову службу проходив у батальйоні морської піхоти на посаді командира десантно-штурмового відділення — командира машини десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.
1 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині зв’язок із Юрієм Володимировичем було втрачено. Відтоді він вважався зниклим безвісти.
Для рідних розпочався тривалий період болісного очікування. Понад рік вони жили надією та вірою в те, що Юрій живий і повернеться додому.
Найстрашніша звістка підтвердилася лише після проведення ДНК-експертизи: Юрій Володимирович Грабар загинув під час виконання бойового завдання, до кінця залишившись вірним військовій присязі, українському народові та своїй державі.
14 липня 2026 року Теофіпольська та Ізяславська громади зустріли свого земляка «на щиті». У рідному селі Караїна жителі Теофіпольської громади навколішки, з державними прапорами та квітами, зустрічали траурний кортеж. Біля будинку матері Захисника відбулася заупокійна молитва, під час якої рідні, друзі, односельці та представники громади молилися за упокій душі полеглого воїна.
Після прощання у рідному селі траурний кортеж вирушив до Ізяслава — міста, яке стало для Юрія другою домівкою. Там мешканці громади також зустрічали Героя державними прапорами та квітами.
Церемонія прощання продовжилася біля його рідного дому в Ізяславі. Пішою ходою траурна процесія пройшла вулицею Патріотів до центральної площі міста, де жителі громади, представники влади, військовослужбовці, духовенство та побратими схилили голови перед полеглим Захисником.
Чин заупокійного богослужіння відбувся у храмі Святого Миколая Чудотворця Православної Церкви України. Після завершення молитви Юрія Володимировича Грабара поховали на Алеї почесних поховань міського кладовища Ізяслава з усіма військовими почестями.
Юрію Грабару назавжди залишилося 54 роки.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Юрію Володимировичу Грабару.
