Нечипорук Ігор Петрович
Дата та місце народження: 16 листопада 1976 року в селі Кунча
Дата і місце загибелі: 19 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області
Ігор Петрович Нечипорук народився 16 листопада 1976 року в селі Кунча Теофіпольської громади.
Дитинство та юність Ігоря минули у рідному селі. Він закінчив Кунчанську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів, після чого здобув фах у Новоушицькому аграрному технікумі.
Усе своє життя Ігор Петрович вирізнявся працьовитістю та сумлінністю. Працював механізатором і комбайнером у місцевих господарствах, а також певний час працював за кордоном. Був людиною, яка звикла чесно працювати та відповідально ставитися до своїх обов’язків.
Для дружини Наталії Ігор був надійним чоловіком, а для синів — люблячим батьком. Рідні та близькі згадують його як добру, щиру, працьовиту й надійну людину.
19 вересня 2024 року Ігор Петрович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив на посаді командира бойової машини — командира 1-го відділення 1-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 21-ї окремої механізованої бригади.
Під час виконання першого бойового завдання поблизу населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області російської федерації Ігор Нечипорук зник безвісти.
Для його родини розпочався важкий період очікування. Понад півтора року рідні жили надією та вірою у те, що Ігор живий і одного дня повернеться додому.
Однак згодом його загибель була офіційно підтверджена. Відповідно до сповіщення військової частини та за результатами проведених слідчих дій встановлено, що молодший сержант Ігор Петрович Нечипорук загинув 19 грудня 2024 року під час безпосередньої участі у бойових діях, мужньо виконуючи військовий обов’язок із захисту України, її свободи та незалежності.
Ігорю Петровичу було 48 років.
15 липня 2026 року Теофіпольська громада провела свого земляка в останню земну дорогу. Жителі громади створили живий коридор шани, ставали навколішки, встеляли дорогу квітами та схиляли голови перед Захисником, який віддав життя за Україну.
Після прощання біля рідної домівки чин похорону відбувся у храмі Православної Церкви України в селі Кунча. Ігоря Петровича Нечипорука поховали з усіма військовими почестями на Алеї Героїв кладовища селища Теофіполь.
Пам’ять про Ігоря Нечипорука назавжди залишиться у серцях його дружини Наталії, синів, рідних, друзів, побратимів та земляків.
Він залишиться у пам’яті громади як працьовитий і щирий чоловік, люблячий батько та мужній Захисник України, який до останнього виконував свій військовий обов’язок.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Ігорю Петровичу Нечипоруку.
