Беган Віталій Олександрович
Дата та місце народження: 11 серпня 1996 року у селі Воронівці Теофіпольської громади
Дата і місце загибелі: 22 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лисівка
Віталій Олександрович Беган народився 11 серпня 1996 року у селі Воронівці Теофіпольської громади.
Дитинство та юність Віталія минули у рідному селі. Він ріс добрим, щирим і допитливим хлопцем. Навчався у Вороновецькому ліцеї, захоплювався спортом, вирізнявся відповідальністю, наполегливістю та працьовитістю.
Після закінчення ліцею вступив до Хмельницького національного університету, де здобув спеціальність інструктора з охорони праці. Після навчання працював у будівельній сфері. Колеги та знайомі цінували його за сумлінне ставлення до роботи, відповідальність, працьовитість і людяність.
Важливе місце у житті Віталія завжди посідала родина. Для батьків він був надійною опорою, а для брата — близькою людиною та вірним другом. У 2020 році Віталій одружився з Іриною. Подружжя оселилося у Лисогірці. Згодом у них народилася донечка, яка стала найбільшою гордістю та радістю батька. Віталій любив свою сім’ю, будував плани на майбутнє, мріяв бачити, як зростатиме його донька, виховувати її та просто жити поруч із найдорожчими людьми.
Та повномасштабна війна змінила його життя.
25 березня 2025 року Віталій Беган став до лав захисників України. Після проходження військового навчання у Житомирі його направили на Донеччину. Бойовий шлях воїна пролягав через Покровський напрямок — один із найскладніших напрямків фронту. Понад п’ять місяців Віталій разом із побратимами мужньо виконував бойові завдання, захищаючи Україну та своїх товаришів по службі.
22 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лисівка Віталій зник безвісти.
Для його родини розпочався найважчий період — довгі місяці очікування, надії та молитви. Рідні вірили, що він живий і повернеться додому.
Того дня позиції українських захисників поблизу Лисівки зазнали масованого авіаційного та артилерійського удару. У надзвичайно складних умовах Віталій до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму обов’язку захищати Україну.
Його життя обірвалося у 29 років.
Віталій не встиг здійснити своїх мрій, побачити, як дорослішатиме його донечка, провести з родиною ще багато щасливих років. Та його любов до України, мужність і жертовність назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав.
29 червня 2026 року Теофіпольська громада провела Віталія Олександровича Бегана в останню земну дорогу. У рідному селі Воронівці з ним прощалися рідні, друзі, побратими та жителі громади. Люди навколішки зустрічали траурний кортеж із державними прапорами та квітами, віддаючи останню шану воїну, який віддав життя за Україну. Чин похорону відбувся у храмі Православної Церкви України, а поховали Віталія з усіма військовими почестями.
Віталій Олександрович Беган назавжди залишиться у пам’яті рідних і земляків як добрий, щирий, працьовитий чоловік, люблячий син, брат, чоловік і батько, а також мужній Захисник України.
Його життя було коротким, але його подвиг назавжди залишиться частиною історії Теофіпольської громади та України.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Віталію Олександровичу Бегану.
